Навчіть дитину орієнтуватися в часі й не вантажте її новою інформацією

 От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежатиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять за останні літні деньки підготувати дитину до нового кроку. Валерія Кукса, дитячий психолог Київського центра сімейної дитячої психології запропонувала 10 порад для батьків, як це найкраще зробити. 

 1. Не перевантажуйте новою інформацією. 

 За час, що залишився, ніяких «хвостів» не підтягнете. А якщо насідати на дитину із читанням і рахуванням, можна викликати в неї негативні емоції із приводу школи. Звичайно, почитати трошки, порішати нескладні приклади можна, але все це повинне відбуватися в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільнятам важливо по кілька разів читати ті самі книжки. Вони, впізнаючи «матеріал», намагаються підказати оповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він припустився неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу думку». 

 2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя 

 Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов'язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя. 

 3. Не наголошуйте на оцінках  

 Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають стращати: «Читай, а то двійки мені приноситимеш». Навпаки - важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з'являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати. 

 4. Не лякайте школою 

 У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не вартує при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів. 

 5. Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною

 Усі шкільні приналежності варто купувати з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай маля сам вибере собі портфель, ручки, олівці, зошити. А вдома не ховайте покупки в шафу - най дитина звикне до нових речей. Нехай вона складає портфель, носить його квартирою, розкладає на столі зошита й олівці, тоді прості вказівки вчителя: «Дістаньте ручку або зошит у лінійку» не викличуть у неї труднощів: вона чітко знатиме, де в неї що лежить. Добре також із дитиною погуляти біля школи.. 

 6. Грайте в школу 

 Нехай всі іграшки підуть у перший клас, а найулюбленіша мама стане вчителькою. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися в туалет, що робити на переміні (15-хвилинні «уроки» повинні чергуватися п'ятихвилинними «перемінками»). 

7. Почніть жити за новим розпорядком 

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Намагайтеся, щоб дитина лягала спати не пізніше десятої вечора, а вставала о 7-8 ранку. Поясніть, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як формується його день. 

8. Потоваришуйте дитину з годинником 

Необхідна для школи навичка - орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається, котра година, навчить її. Багатьом дитям легше орієнтуватися по електронних годинниках. Дитина повинна знати, що значить чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в її кімнаті годинник, аби дитина могла по них дізнаватися, який час. Під час читання, гри або їжі можна поставити годинники на стіл і звернути увагу малюка на те, у скільки почалася дія й у скільки вона закінчилося. 

9. Більше командних ігор 

Щоб розвити в маляті вміння підкорятися шкільним правилам, використовуйте командні ігри. Завдяки їм дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежатиме результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, - це спокійне ставлення до програшу. 

10. Тренуйте увагу і пам’ять 

Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, засікається час і потрібно якнайбільше і якнайшвидше знайти й викреслити літер «с». Проводьте спочатку «заняття» по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15 - до тривалості уроку в школі. Тоді дитини не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у «Відвернися й назви». Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом 1-ї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам'ятовування. Можна замінити іграшку іншою - дитина, повернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

Заздалегідь переведіть дитину на режим дня, максимально наближений до шкільного. Якщо малюк вередуватиме й опиратиметься, можна спочатку вигадувати цікаві причини, через які йому треба рано піднятися. Не можна, щоб школа наперед асоціювалася у дитини з неприємностями.

Кілька разів пройдіть із дитиною весь маршрут від будинку до школи й в зворотному напрямі, навіть якщо плануєте перший час відводити і забирати її. По дорозі зверніть її увагу на світлофори, підземні переходи, а якщо є необхідність, на ті види транспорту, на яких вона зможе добиратися до школи. Переконайтеся, що ваш малюк зможе при нагоді назвати домашню адресу, ваш телефон, самостійно відімкнути двері.

Разом із дитиною приготуйте все потрібне для занять. При купівлі шкільного приладдя давайте майбутньому першокласнику свободу вибору, розповідайте, на яких уроках усе це може знадобитися. Намагайтеся, щоб усі плани, пов’язані зі школою, мали відтінок мрії. Водночас, з іншого боку, розповідайте про неминучі труднощі й нову відповідальність.

З найбільшою повнотою використовуйте цей період, коли дитина відкрита до сприйняття нового. Багато з нею спілкуйтеся, відповідайте на запитання, обговорюйте зміни, що відбудуться в її житті. Наголошуйте, що навчання в школі — це природний етап дорослішання в житті кожної людини. Розмовляючи про школу, розповідайте про те, як треба буде поводитися стосовно вчителя і шкільних товаришів. Прихильно і з симпатією відгукуйтеся про майбутню вчительку (найчастіше в початкових класах це саме жінки), завжди називайте її на ім’я й по батькові. І річ не лише в тім, що так дитина легше запам’ятає її ім’я. Значно важливіше, щоб майбутній першокласник перейнявся повагою до свого вчителя — практично неможливо чогось навчитися у людини, яку не поважаєш.

Турбуючись про те, щоб 1 вересня малюк було ошатним, не перестарайтеся, а то у нього може скластися враження, що всі приготування відбуваються заради одного святкового дня. Намагайтеся зробити так, щоб цей день став для вашої дитини серйозною життєвою віхою. Малюк готовий узяти на себе відповідальність за частину своїх шкільних обов’язків, ваше зав¬дання — не заважати йому в цьому. Дайте можливість першокласнику проявити самостійність і відчути, що порядок на письмовому столі, правильно зібраний портфель, із вечора приготовлені одяг і взуття, вчасно зроблені уроки передусім потрібні йому самому, а лише потім батькам чи вчителю.

Готуйтеся разом зі своєю дитиною переживати перші неприємності й успіхи: з одного боку, доведеться вчити її непохитно і з гідністю переносити невдачі, з іншого боку — стежити за тим, щоб успіхи не ставали для неї приводом для зазнайства. Змиріться з тим, що ваша «найкраща» дитина може стати об’єктом критики. Це одне з найсуворіших випробувань для батьків, які нерідко схильні впадати в крайнощі. Так, вони можуть кинутися захищати свого малюка від «ворогів»; почати зневажливо відгукуватися про вчительку; скандалити з іншими батьками; не розібравшись, брати на віру версію своєї дитини про її «кривдників». Нічим не краща інша крайність — в усьому звинувачувати свого малюка і накидатися на нього із докорами: «маму з татом ганьбиш», «у кого ти такий вдався», «у інших діти як діти...». Обидва варіанти можуть загрожувати найсерйознішими наслідками для незміцнілої дитячої психіки.

Не забувайте про правильне харчування і щоденний відпочинок дитини на свіжому повітрі. Не перевантажуйте першокласника заняттями, які потребують додаткового розумового навантаження. Не забувайте, що порівнювати успіхи малюка можна лише з його власними (приміром, місяць тому), а не з досягненнями його однокласників, дітей ваших друзів, сусідів чи колег. Батьки мають проявити витримку, спокій, справедливість, і безумовну любов до маляти, незалежно від його успіхів чи неуспіхів у школі. 

Режим дня майбутнього першокласника

Школа ставить перед першокласником нові вимоги. Дитина включиться у систематичну навчальну працю, у неї з’являться нові обов’язки і турботи, відбудеться зміна рухової активності. Тому, організовуючи режим дня для дошкільника, батьки допоможуть  дитині швидше адаптуватися до життєвих змін. Режим – це раціональне і чітке чергування сну, їжі, відпочинку, різних видів діяльності протягом доби. Для дитини правильно організований режим – умова не тільки збереження і зміцнення здоров’я, але й успішного навчання.

Сон. Велике значення для підтримки дієздатності першокласника має сон. Для дітей 6–7 років нормальна тривалість сну – 10–12 годин. Недостатня тривалість сну негативно відбивається на нервовій системі дитини: знижується діяльність кори  головного мозку у відповідь на подразнення. Але для повноцінного відпочинку нервової системи і всього організму важливо забезпечити не тільки необхідну тривалість, але й достатню глибину сну. Для цього важливо зробити наступне:

– привчіть дитину лягати і вставати в один і той же час, адже, коли дитина постійно лягає спати у певний час, її нервова система і весь організм заздалегідь готуються до сну;

– перед сном  запропонуйте дитині заняття, що заспокоюють нервову систему (спокійні ігри, читання);

– перед сном обов’язково провітріть кімнату, в момент засинання дитини, а також під час її сну створіть спокійну обстановку (вимкніть яскраве світло, телевізор, припиніть голосні розмови).

Коли потрібно починати готувати дитину до школи? Чи потрібно взагалі це робити? Чому навчати дитину до школи і хто цим повинен займатись? 

Пам’ятайте, що все дошкільне життя дитини – це і є підготовка дитини до школи. Найважливіше – не впадайте у крайнощі: не перестарайтеся із заняттями, щоб не викликати у дитини відразу до навчання, але й не пускайте все на самоплив, надіючись, наприклад, лише на вихователя дитячого садка.

Важливо, щоб до школи у дитини був різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми – і дорослими, і дітьми. Давайте малюку можливість встановити нові контакти. Це може відбуватися у поліклініці, крамниці, на дитячому майданчику тощо.

Деякі діти розгублюються, не маючи навички «виживання у натовпі», тому мають проблеми під час перерви у школі. Для тренування час від часу беріть доньку чи сина на великі розважальні заходи, вокзал, базар, прокататися у громадському транспорті. 

  Навчіть дитину не розгублюватися, коли її критикують чи дражнять. Готуйте до того, що у школі вона може зіткнутися з негативними оцінками своєї роботи. Тому вдома доречно мати досвід і похвали і огуди. Головне, щоб малюк розумів, що критикуючи, ви оцінюєте не його особистість у цілому, а конкретний вчинок. Чудово, якщо у дитини сформована достатньо стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження чи невисоку оцінку вчителя  вона не образиться, а постарається щось змінити.

Важливо навчити дитину виражати свої потреби словами.  Вдома часто рідні розуміють її з півслова або за виразом обличчя. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, організуйте такі ситуації, коли йому потрібно попросити про  допомогу когось незнайомого.

У школі дитина досить часто буде попадати у ситуації порівняння з однолітками, тому прослідкуйте як під час гри вона реагує на успіх інших та свої невдачі.

Намагайтесь, щоб майбутній першокласник привчався працювати самостійно, не потребував постійної уваги та заохочення з боку дорослих. Адже на уроці вчитель не зможе достатньо уваги приділити кожному учневі. Поступово переставайте хвалити дитину за окремий крок у роботі, а хваліть за готовий результат. 

Учіть малюка спокійно сидіти і працювати на протязі певного відрізку часу. Включайте у режим дня різноманітні заняття, чергуючи спокійну роботу із рухливими іграми. Це особливо важливо для непосидючої, збудженої дитини. Поступово вона звикне до того, що бігати і шуміти можна лише у певний час на перерві.

Заохочуйте творчу ініціативу малюка. Не сваріть його за помилки і не насміхайтеся навіть із найбезглуздіших спроб виконати завдання. Варто хоча б один раз насварити дитину за неправильні дії, і вона може більше не захотіти грати у цю гру.

 Особливо якщо дії малюка невдалі, обов’язково знайдіть щось таке, за що можна було б похвалити, наприклад, за цікавий спосіб вирішення, за почуття гумору, за сміливість чи винахідливість, за старанність чи акуратність тощо. Не забувайте говорити йому, що він розумний і здібний!

Рекомендації батькам майбутніх першокласників

• Поважайте дитину як особистість!

• Зберігайте доброзичливу емоційну атмосферу в сім'ї.

• Розвивайте і підтримуйте інтерес дитини до навчання.

• Переконуйтедитину у необхідності дотримання правил підтримання здоров'я, розвитку необхідних для цього навичок.

• Заохочуйте в успіхах, не акцентуйте увагу на невдачах у навчанні.

• Не вимагайте за будь-яку ціну лише високих результатів та оцінок.

• Пояснюйте, як важко отримувати нові знання і розвивати свої здіб¬ності.

• Не сваріть і не карайте дитину обмеженням її русальної активності (не забороняйте гуляти разом із іншими дітьми на свіжому повітрі).

• Суворо дотримуйтеся розпорядку дня.

• Переносьте на суботу перегляд телевізійних передач, комп'ютерні ігри (з метою обмеження часу перебування в статичній позі).

• Здійснюйте у вихідні сімейні прогулянки на свіжому повітрі, виїзди на природу, по можливості, організовуйте відвідування басейну. 

• Під час виконання домашніх завдань (не більше, ніж 90 хвилин) проводьте фізкультхвилинки, стежте за поставою дитини. 

• Для мобілізації дитини нагадуйте правило тих, хто встигає:

• Двічі на тиждень виконуйте з дитиною комплекс вправ для зміцнення м'язів спини, плечового поясу і живота (з метою збереження і правильної постави). 

• Разом із дитиною якомога частіше робіть «пальчикову» гімнастику, використовуючи пісеньки для покращення вентиляції легенів і підтримання доброго настрою.

• Проводьте релаксаційну гімнастику з використанням аудіо записів звуків природи (лежачи на спині у розслабленому стані із заплющиними очима, впродовж 10 хвилин).

• Стежте за тим, щоб після школи дитина гуляла на свіжому повітрі 30-60 хвилин.

• Забезпечте те, щоб дитина лягала спати не пізніше, ніж о 21.00.

• За 10 хвилин до того, як дитина ляже спати , провітріть кімнату.

• Перед сном запропонуйте дитині скупатися у воді комфортної температури, при цьому стежте за тим, щоб вона заплющила очі і полежала нерухомо.

• Щоб зняти збудження перед сном, можна застосувати аромапроцедури (наприклад, використати аромалампу з маслом лаванди — 2—3 краплі).

• Посидьте на ліжку поряд із дитиною; м'яко, поволі проведіть до¬лонею вздовж спини, по хребту, поцілуйте, скажіть, щ завтра усе буде добре, все в неї вийде, що вона розумна і добра.

• Стежте за тим, щоб пробудження дитини не було не раптовим (вона повинна полежати в ліжку не менше, ніж 10 хвилин, перш, ніж вставати; ставити будильник у голові дитячого ліжка заборонено).

• Проводьте з дитиною водні гігієнічні процедури, а після провітрювання кімнати — ранкову гімнастику.

• Перед сніданком дайте дитині випити склянку фруктового або овочевого соку.

• Використовуйте для приготування страв продукти, що багаті на мінерали і мікроелементи, білки, легкі вуглеводи, вітаміни.

• У період ризику захворювання на ГРЗ давайте у вигляді приправ до супів часник і зелену цибулю.

• Забезпечте дитину одягом із натуральних матеріалів для того, щоб вона сприяла повноцінному диханню шкіри і правильному теплообміну.

• Переконайте дитину у необхідності зняти після фізкультури спортивну майку та надіти суху змінну.

• Попередьте дитину, що одразу після фізкультури неможна пити холодну воду (якщо дуже хочеться пити, то краще взяти в їдальні теплий солодкий чай з лимоном або скористатися «водним запасом», що принесений у пляшці з дома).

Десять НЕ МОЖНА Сухомлинського: 

    Все своє життя Сухомлинський працював у школі з дітьми. Тому він склав 10 правил про те, чого не можна робити. Прочитайте  і запам’ятайте їх.

• не можна байдикувати, коли всі працюють;

• не можна сміятися над старістю;

• не можна вступати в суперечки з дорослими;

• не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі;

• не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати собі;

• не можна робити те, що засуджують старші;

• не можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе;

• не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;

• не можна сидіти обідати, не запросивши старшого;

• не можна чекати, доки з тобой привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Криза трьох років

Діти у віці 3-х років роблять це з особливим успіхом, адже вони найбезпосередніші, самі смішні й… самі примхливі.    Видалося вже найстрашніше – море пелюшок і повзунків, які треба перепрати й перегладити, безсонні ночі в ліжечка новонародженого маляти – усе це закінчилося, дитина підростає. Але пелюшки переміняються зламаними іграшками або ще гірше предметами користування дорослих, безсонні ночі божевільними днями. Дитина вередує по кожному приводу, їй не догодиш не іграшкою, ні тістечком, ні навіть мультфільмом.    Що ж відбувається? У психології цей кошмарний період вашого життя називають кризою 3-х років вашого монстра. Криза 3-х років належить до самих гострих. Гостра вона не тільки для дитини, але більшою мірою для батька. Дитина некерована, впадає в лють. Поведінка майже не піддається корекції. Дитина начебто вже й говорить і ходить, і їсть зубками, але батьки не розуміють її так само, як у період, коли вона просто лементом репетувала через неможливість сказати. Батьки просто спантеличені поведінкою свого чада.    Вікова криза, звичайно, проходить, як і будь-які інші. Але все-таки, озброївшись знанням про основні симптоми цієї кризи, ви зможете пережити цей переломний момент набагато легше й безхворобливіше.    Отже, основні симптоми:   

 Негативізм

     - На будь-яку вашу пропозицію дитина намагається відповісти словом «ні». Ви кличете їсти – вона відповідає, ні, через півгодини вона вже приходить на кухню, усім своїм виглядом показуючи, що от зараз вона зголодніла. Це реакція не на вміст пропозиції дорослих, а на те, що воно йде від дорослих. Прагнення зробити навпаки, навіть всупереч власному бажанню.    Упертість  - Кожний з нас часто зустрічає в магазині дитину, що розривається від плачу, через те, що батьки відмовляються їй купити щось. Ви відразу подумаєте – «яка невихована дитина», швидше за все дитині близько 3-х років. Дитина наполягає на чомусь не тому, що прагне, а тому, що вона цього зажадала, вона зв’язана своїм первісним рішенням.    Норовистість  - Вона безособова, спрямована проти норм виховання, способу життя, який зложився до трьох років. Дитина починає балуватися, перекидатися, коли ви дивитеся телевізор або готовите вечерю, або ще гірше, коли до вас приходять гості.    

Свавілля  - Прагне все робити сама. Вона сама маже бутерброд, зав’язує шнурки, заправляє постіль. Це пов’язане з першими проявами дорослості дитини. Вона починає розуміти різницю між дітьми й дорослими, і прагне до подібності.    

Протест-Бунт  - Дитина в стані війни й конфлікту з навколишніми. Вона грубіянить бабусі, сперечається з мамою, навіть однолітки не обходять цей протест стороною. Група маленьких кризисників у пісочниці часто сваряться. Не дають грати у свої іграшки, і б’ються, несміливо розмахуючи лопатками. Симптом знецінювання  - Проявляється в тому, що дитина починає лаятися, дражнити й обзивати батьків. Відмовляється визнати свою неправоту й попросити прощення за брутальність навіть під погрозою позбавлення шоколаду.    

Деспотизм  - Дитина змушує батьків робити все, що вона вимагає. Невтримними риданнями, зухвалим обігом, примхливістю. Стосовно молодших сестер і братів деспотизм проявляється як ревнощі.    Така поведінка дитини викликана становленням особистості дитини, становленням самосвідомості дитини. З’являється її власне «Я», вона починає усвідомлювати себе як особистість, сприймати навколишню дійсність зі своєї власної дзвіниці, через призму своїх знань і інтересів. Дитина пізнає відмінність між « повинен» і «прагну».    У дітей починає формуватися воля, яку психологи називають автономією (незалежністю, самостійністю). Діти перестають потребувати опіки з боку дорослих і прагнуть самі робити вибір. Якщо криза протікає в’янло, це говорить про затримку в розвитку афективної й вольової сторін особистості. Замість автономії виникають почуття сорому й непевності. Тому в цей період, необхідно дати дитині пройти цю кризу, етап становлення її як самостійного суб’єкта. Батькам не можна обмежувати в цей період прояви незалежності дитини, карати або висміювати всякі спроби самостійності.    Але аж ніяк не значить, що потрібно перейти в режим уседозволеності, така тактика й поведінка теж є неправильною. Криза затягається, якщо дорослий стоїть на позиції «прагну» (уседозволеність) або « не можна» (заборони). Потрібно знайти золоту середину між цими двома крайностями у взаєминах з дитиною. Головне завдання батьків на цьому етапі пояснити й показати на прикладі значення «можу», допомогти дитині знайти це «можу»: вона повиненна навчитися співвідносити своє «прагну» з « повинен» і « не можна» і на цій основі визначити своє «можу».   Вік дуже маленький, і, незважаючи на народження особистості в душі дитини, пояснити їй щось доступно, звичайно важко. Тому слід просто надати дитині сферу діяльності, де б вона могла проявляти самостійність. Ця сфера діяльності – у грі. На цьому етапі дорослішання буде корисна рольова гра з її особливими правилами й нормами, які відбивають соціальні зв’язки, вона й послужить для дитини тим «безпечним острівцем, де вона може розбудовувати й апробувати свою незалежність, самостійність».    Грайте частіше й будьте терплячі до своїх улюблених трирічних монстрів, і ви не помітете, як монстр перетвориться в п’ятирічне маля.